Ідею створення біологічного стаціонару започатковано в Тернопільському державному педагогічному інституті, але її було реалізовано лише тоді, коли інститутові було надано статус університету четвертого рівня акредитації. Історія її втілення пройшла три етапи: науковий, нормативно-правовий та створення навчально-матеріальної бази.


Все розпочалось з того, що в кінці серпня 1979 р. великий природолюб і прекрасний знавець флори і фауни Поділля, колишній начальник відділу природно-заповідного фонду Державного управління охорони навколишнього природного середовища Мінприроди України в Тернопільській області Микола Петрович Чайковський, досліджуючи гору Голицю, що в Бережанському районі, серед багаторічного травостою виявив природне місцезростання відкасника татарниколистого (Carlina onopordіfolia Bess. ex Szaf., Kulcz.et Pawl.), занесеного до Червоної книги України. Водночас він виявив ряд рідкісних, ендемічних і реліктових видів, таких як: відкасник осотовидний (Carlina cirsioides Klok.), півники угорські (Iris hungarica Waldst. et Kit.), сон великий (Pulsatilla grandis Wend.), ковила найкрасивіша (Stipa pulcherrima C. Koch), льон жовтий (Linum flavum L.), лілія лісова (Lilium martagon L.), горицвіт весняний (Adonis vernalis L.), декілька видів роду волошка (Centaurea L.) та інші.



Дослідження рослинності гори Голиця, проведені доктором біологічних наук, завідувачем відділу флори і систематики рослин Інституту ботаніки імені М. Г. Холодного АН України, професором Б. В. Заверухою дозволили встановити, що на відносно невеликій території (60 га) зростає понад 300 видів судинних рослин. Окрім того, дослідження видового складу Голицького ботанічного заказника, проведені С. В. Зелінкою, М. М. Барною, Н. Д. Шанайдою, В. М. Черняком та ін. підтвердили дані Б. В. Заверухи і значно розширили список рослин. За літературними та нашими даними на горі Голиця зростають види судинних рослин, зокрема: жовтозілля Бесcера (Senecio besseranus Minder.), конюшина блідо-жовта (Trifolium ochroleumcon Hunds.), конюшина паннонська (T. pannonicum Jacg.), конюшина середня (T. medium L.), конюшина червонувата (T. rubens L.), конюшина альпійська (T. alpestre L.), конюшина гірська (T. montanum L.), гвоздика польська (Dianthus polonicus Lapal.), гвоздика перетинчаста (D. мembranacens Borb.), гвоздика картузіанська (D. сartusianorum L.), гвоздика армерійовидна (D. armeria L.), гвоздика дельтовидна (D. deltoids L.), герань лісова (Geranium sylvaticum L.), шавлія лучна (Salvia pratensis L.), волошка паннонська (Centaurea pannonica (Heufif.) Simonk.), волошка лучна (C. jacea L.), волошка фригійська (C. phrygia L.), волошка скабіозовидна (C. scabiosa L.), волошка рейнська (C. rhenana Boreau), волошка тернопільська (C. ternopoliensis Dobrocz.), лазурник трилопатевий (Laser trilobum (L.) Borkh.) та ін.

Проаналізувавши стан зростання та поширення рідкісних, ендемічних і реліктових видів рослин на відносно невеликій території гори Голиці (60 га), стан охорони та природокористування рослинними ресурсами (випасання худоби, спонтанне сінокосіння тощо), М. П. Чайковський підготував відповідні матеріали, на підставі яких Постановою Ради Міністрів УРСР від 16 грудня 1982 року № 617 Голиці було надано статус державного ботанічного заказника республіканського значення. Проте в подальшому, незважаючи на те, що Голиця набула природоохоронного статусу, в 1993-1994 рр. стан охорони рідкісних рослин дещо погіршився. Тоді постало питання про передачу Голицького ботанічного заказника під охорону та землекористування Тернопільському державному педагогічному інституту. За згодою правління колгоспу імені Богдана Хмельницького, рішення Підвисоцької сільської Ради та обласного Держуправління Мінприроди України було оформлено “Охоронне зобов’язання № 5 від 1 червня 1994 р.”, яке підписали від Держуправління – М. П. Чайковський, а від Тернопільського педінституту – ректор В. П. Кравець.

Провівши аналіз наукових джерел, в яких наведено дані з видового складу, морфології рослин і флори гори Голиці, бло встановлено, що тут зростає близько 300 видів судинних рослин, з яких понад 30 видів занесено до Червоної книги України. Щоб усвідомити унікальність та багатство видового складу рослин цього невеликого куточка живої природи доцільно навести слова Б. В. Заверухи з його наукової праці: “…Один квадратний метр такої лучно-степової ділянки має найбагатше видове насичення серед усіх рослинних угруповань світу. Це унікальні утворення природи. Саме тому ці ділянки мають велику наукову цінність як полігон для поглибленого вивчення особливостей співжиття великої кількості видів рослин. Зрештою це й модель для майбутнього створення багатовидових, гармонійних культурних агроценозів з високою продуктивністю. … На Україні таке багатство трав більше нігде не зустрічається. Серед них чимало рідкісних, які підлягають охороні. … Перед нами – справжнє ботанічне диво, вельми оригінальний та рідкісний вид нашої флори – відкасник татарниколистий, занесений на сторінки Червоних книг СРСР та УРСР. Це релікт нашої флори, своєрідна жива викопна рослина, яка збереглася до наших часів з прадавніх геологічних епох”.

Тому цей унікальний куточок живої природи постійно привертає до себе увагу ботаніків різних галузей, зокрема систематиків, флористів, морфологів, карпологів, цитоембріологів, а також генетиків, селекціонерів, працівників охорони природи та навколишнього природного середовища.

Педагогічний університет, одержавши цінний ботаніко-зоологічний об’єкт, з 1994 р. на його території розпочав активні наукові дослідження рослинності, флори, фауни та геоекології Голицького заказника. До цих досліджень були залучені викладачі та аспіранти чотирьох кафедр університету, зокрема кафедри ботаніки (доцент М. М. Барна, ст. викладач С. В. Зелінка, асистент Н. Д. Шанайда та аспірант заочної форми навчання М. І. Адамів), кафедри зоології (завідувач кафедри зоології, доцент Б. Р. Пилявський, доцент С. С. Подобівський), кафедри методики викладання біології (доцент В. М. Черняк), кафедри фізичної географії (доцент Л. П. Царик, викладач М. В. Питуляк). За період з 1994 по 2008 рр. було опубліковано понад 50 наукових публікацій (статей, матеріалів і тез доповідей), виконано і захищено кілька дипломних і магістерських робіт та кандидатську дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук зі спеціальності 03.00.07 – екологія (Н. О. Лісова). У 1997 р. авторським колективом (М. М. Барна, Л. П. Царик, В. М. Черняк, С. В. Зелінка, Б. Р. Пилявський, М. В. Питуляк, С. С. Подобівський, Н. Д. Шанайда, М. І. Адамів) було опубліковано монографію “Голицький ботаніко-ентомологічний заказник загальнодержавного значення”. У монографії викладено результати досліджень геологічної будови, кліматичних, гідрологічних особливостей, ґрунтів, флори і фауни, міститься перелік видів рослин і тварин, подано історію наукових досліджень Голицького заказника. Доцільно зауважити, що в 1997 р., в “Наукових записках Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Біологія” група викладачів кафедри ботаніки університету опублікувала результати досліджень насінної продуктивності Dictamnus albus L. в умовах Голицького ботанічного заказника.

За клопотанням ректорату Тернопільського державного педагогічного університету Тернопільська дистанція електропостачання передала на баланс педуніверситету житловий будинок з господарськими приміщеннями. Маючи у своєму користуванні Голицький ботанічний заказник і на балансі житловий будинок з господарськими приміщеннями, ректорат університету звернувся до Міністерства освіти України з клопотанням про створення Голицького біостаціонару як підрозділу університету для проведення наукових досліджень та навчально-польових практик студентів. Переконливим аргументом у процесі створення біостаціонару було й те, що з місцерозташуванням заказника (с. Гутисько Бережанського району) є міжобласне автомобільне сполучення (75 км від м. Тернополя) та сполучення залізничним транспортом.

13 квітня 1998 р. було видано наказ МО України № 136, в якому зазначено, що зважаючи на те, що Держуправлінням Мінприроди України в Тернопільській області передано Тернопільському педуніверситету під охорону та землекористування заповідний об’єкт – Голицький ботанічний заказник, а Тернопільською дистанцією електропостачання – житловий будинок з господарськими приміщеннями та враховуючи клопотання ректорату Тернопільського педуніверситету імені Володимира Гнатюка, створити Голицький біостаціонар Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка як структурний підрозділ університету.

Відповідно до наказу МО України 30.04.1998 р. було видано наказ Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка № 46, згідно з яким створено Голицький біостаціонар як структурний підрозділ університету. Цим же наказом затверджено штатний розпис біостаціонару у складі: зав. біостаціонару (матеріально відповідальна особа), технічний працівник, сторож. Декана хіміко-біологічного факультету зобов’язано забезпечити організацію наукової та навчальної роботи біостаціонару. Так, з 1998 р. почав функціонувати новий підрозділ університету – “Голицький біостаціонар”.

Одержавши на баланс університету невпорядкований житловий будинок з господарськими приміщеннями, постало питання про необхідність його ремонту, щоб уже в 1998 р. можна було на базі біостаціонару провести навчально-польові практики студентів з ботаніки та зоології. Доцільно відзначити спонсорську допомогу голови Підвисоцької сільської Ради Й. М. Мартинюка та спонсорів з Івано-Франківщини які провели ремонт спальних кімнат для студентів та кімнати для викладачів, які виїжджають на навчально-польові практики.

В червні 1998 р. студенти другого курсу хіміко-біологічного факультету по 25 чоловік на один заїзд за відповідним графіком вперше виїхали в Голицький біостаціонар на навчально-польові практики з ботаніки та зоології.

У 1998-1999 н. р. в господарському приміщенні було облаштовано студентську їдальню, до якої підведено газ та водогін, що дозволило організувати харчування студентів гарячою їжею.

До створення біостаціонару та й упродовж кількох років його функціонування зупинка пасажирського потяга в с. Гутисько була на відстані 3-х км. від біостаціонару і студентам було незручно добиратися з речами до біостаціонару, особливо вночі. Тоді деканат хіміко-біологічного факультету звернувся до ректора університету професора В. П. Кравця з питанням про порушення клопотання перед управлінням Львівської залізниці щодо встановлення нової зупинки пасажирського потяга в центрі с. Гутисько. Ректорат звернувся з таким листом на ім’я начальника управління, проте вирішення цього питання було не із легких, оскільки згідно з положенням на Укрзалізниці, нову зупинку можна встановлювати на відстані не менше, ніж 3 км. від існуючої та й ділянку необхідно вибрати в такому місці, щоб зупинку можна було облаштувати по обидва боки залізничної колії. У вирішенні цього питання допоміг начальник Тернопільського відділення Львівської залізниці М. І. Гавура, який безпосередньо виїжджав в Гутисько, щоб вибрати місце під майбутню зупинку. Таким місцем виявилася ділянка залізничної колії безпосередньо біля будинку біостаціонару.

Необхідно зазначити, що вже протягом кількох останніх років студенти не збирають рослин та не виловлюють комах для виговлення гербаріїв та колекцій. Проведення навчально-польових практик з ботаніки та зоології організовано таким чином, що студенти ще до початку екскурсій спочатку за ілюстративним матеріалом (фотоальбомами, виготовленими на основі натурних фотознімків) вивчають представників рослинного та тваринного світу, що зростають та трапляються на території Голицького ботаніко-ентомологічного заказника. Відтак вже безпосередньо в природі вивчають тих чи інших представників Царства Рослини та Царства Тварини і проводять над ними спостереження або дослідження. Весь зібраний матеріал (журнал спостережень, статистичні дані, натурні фотознімки тощо) студенти використовують у процесі камеральної обробки і на підставі цього пишуть звіти та захищають їх на підсумковій конференції навчально-польової практики з ботаніки або зоології. Така організація проведення навчально-польових практик сприяє глибшому засвоєнню навчального матеріалу та збереженню рослинного і тваринного світу.

Отже, в подальшому, Голицький біостаціонар стане надійною науковою базою для проведення фундаментальних і прикладних ботанічних досліджень для з’ясування питання щодо особливостей морфології квітки ентомофільних рослин, репродуктивного розмноження видів цього унікального заказника та встановлення певних закономірностей міжвидової взаємодії різних в генотиповому та фенотиповому відношеннях судинних рослин, їх приуроченість до сукупного зростання на відносно невеликій території та розробити конкретні заходи щодо збереження і поширення червонокнижних рослин.

За матеріалами:  Нариси історії хіміко-біологічного факультету